Все говорят, что я не очень счастлива
И что судьба ко мне не благосклонна.
Со всех сторон звучат слова участия
И пожалеть меня считают нормой.
В людских глазах я, правда, неудачница:
Не нажила того, что в мире ценят.
Нет у меня машины, сада с дачею,
И не сложился мой очаг семейный.
Но я себя не чувствую покинутой
И знаю то, что многим неизвестно.
Передо мной страна чудес раскинута,
И мне в стране той быть так интересно.
Не передать словами или песнями,
Когда во всём, везде я Бога вижу.
Он здесь живёт! Твореньями чудесными
Меня к себе Он подзывает ближе.
Я слышу шёпот зорькою вечернею,
Он в ней, и я в ней тоже растворяюсь…
И с нею я любовию дочернею
Планете в руки кротко доверяюсь.
Бог здесь живёт! И дуновеньем ласковым
Меня Он с ветром нежно обнимает…
Я замираю… сон ли это, сказка ли,
Но каждый звук и шорох понимаю.
Он здесь: в цветах, красивых и доверчивых,
Что мне кивают, как своей знакомой.
Меня не раз от слёз они вылечивали,
Наполнив душу радостной истомой.
Его я слышу в шелесте берёзовом
И узнаю Его прикосновенье,
Когда рассветом ранним, нежно – розовым
Мне солнца луч подарит пробужденье.
Приходит Бог ко мне совсем не странником:
Со мною Он, живёт во всём, что живо.
И стала жизнь моя чудесным праздником –
Не знаю, чем я это заслужила.
Пусть говорят, что я не очень счастлива,
Но счастья моего никто не тронет!
Я к Божьей жизни удостоена причастия –
Меня Бог держит на Своих ладонях.
Г. Мерзлякова
Галина Мерзлякова,
г. Киров Россия
Стихи пишу давно, вышли два сборника "Прославляю Тебя из огня" и "Подари мне, Господь, небеса" Готовится к выпуску третий.
Благодарю Господа за великую милость ко мне. e-mail автора:galya.merzlyakova.55@mail.ru
Прочитано 2100 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Осень - Сотниченко Андрей осень-не самая любимая пора,каюсь,но..и она прекрасна порой,если всмотреться:)А "золотая"?Ее по-настоящему ценишь,становясь постарше(сужу по себе).Золотая осень-просто супер!И опять же-какой "фонтан"красок и цвета,и опять же-хвала Создателю!
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n